26 лютого о 22:20 місцеві телеканали Суспільного Мовлення, зокрема Суспільне Івано-Франківськ, включно зі Суспільне Крим, а також каналом Суспільне Новини покажуть повнометражний документальний фільм виробництва BABYLON’13 та #DocNoteFilms «Крим, як це було».
Це історія офіцерів, солдатів та матросів, які під час захоплення Криму не зрадили свою присягу на вірність народу України. Продовжуючи виконання своїх військових обов’язків на землі, на морі та в повітрі, безпосередні учасники тих подій розповідають про вторгнення й анексію українського Криму.
Читайте також: «Крим: 10 років окупації»: де дивитися на Суспільному
На момент початку окупації Криму в лютому 2014 року один з героїв фільму, Юрій Рудковський був командиром протичовнового корвета «Хмельницький», який базувався в Стрілецькій бухті міста Севастополь.
«Нам щодня казали, що йдуть переговори, все буде добре, кораблі ніхто захоплювати не буде, але ми бачили зовсім протилежне, — згадує Юрій Рудковський. — На севастопольській морській базі в Стрілецькій бухті підняли Андріївський прапор. Російські військові на буксирі під’їхали між нами і цивільним судном, яке стояло біля нас. Після чого другий буксир, який нас блокував, ударив нас у ніс і притиснув нашу корму до причалу. Перше, що було зірване на кораблі, — український прапор і прапор Військово-морських сил».
Юрій Рудковський. Кадр із фільму «Крим, як це було»
На корветі готувалися приймати бій, була оголошена тривога, але команда від вищого керівництва не надходила. Найважливішим завданням у той момент для командира було зберегти життя своїх людей.
«Не було команди стріляти — під час захоплення була команда “Тримайтесь!”, — каже Юрій Рудковський. — Захищатися з середини корабля — все, що ми могли, — ми зробили. Ні один військовослужбовець не зазнав великих травм, але і ні один з них не стояв з опущеними руками. Всі стояли до останнього і боронили корабель і його честь».
Інший герой фільму Микола Литвиненко у 2014 році був начальником штабу 10-ї Сакської окремої морської авіаційної бригади. Їм вдалося перегнати на материкову Україну 7 літальних машин — щоб не дісталися окупантам.
«Росіяни, дізнавшись це, розізлилися і, очевидно, подумали, що все, що може полетіти — вже полетіло. А в нас ще стояв вертоліт К-27, щойно після капремонту. 38 мільйонів країна заплатила за ремонт», — каже Микола Литвиненко, і додає, що шкода було б залишати вартісну машину ворогу. Цей вертоліт вдалося згодом перегнати у Миколаїв. Попри те, що росіяни обіцяли збивати всю техніку, яка підійматиметься у небо.
Кадр із фільму «Крим, як це було»
«Вони (росіяни — ред.) приїхали на камазах, зайняли командно-диспетчерський пункт на аеродромі в Саках. Ми з командиром поїхали дізнаватися, чого вони хочуть. Поспілкувалися з їхнім командуванням, виходимо на вулицю, і тут до мене по імені і по батькові звертається один з чеченців, — згадує Микола Литвиненко. — Кажуть нам: “Ми їхали не до вас, а в Київ, три доби на камазах, нашими цілями були Саша Білий і Дмитро Ярош, не розуміємо, як опинилися в Криму, їхали під дощем…” Вони були чітко налаштовані, що “бандерівців” треба вбивати. Десь за два тижні вже всі розуміли, що “бандерівців” нема, і те, що їм розповідали, — це все брехня. Коли вони починали ставити питання (своєму керівництву — ред.) “Навіщо ми сюди приїхали?” — їх одразу міняли».
Микола Литвиненко. Кадр із фільму «Крим, як це було»
Прем’єра фільму «Крим, як це було» відбулася у 2018 році. Стрічка перемогла на Rivne International Film Festival «Dreams city», зайнявши перше місце в номінації «Повнометражний документальний фільм». Покази «Крим, як це було» відбулися в Бельгії, Польщі, Ізраїлі, Німеччині, Канаді, Іспанії, Литві та Португалії. Стрічка є у вільному доступі на ютубі з англійськими субтитрами.
Над фільмом «Крим, як це було» працювали:
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.