«Кожен ефір — це мініжиття», — команда «Теми дня» на Суспільному Карпати розповіла про роботу

Суспільно-політичний проєкт «Тема дня» виходить щобудня на телеканалі UA: КАРПАТИ. Це 26-хвилинне токшоу про головні події та проблеми Прикарпаття. Про складові успішного ефіру розповідають телеведучі Івано-Франківської філії Суспільного: керівниця «Теми дня» й інших суспільно-політичних проєктів UA: КАРПАТИ Олена Нечвідова та редакторки програм Інна Сендецька-Монюк і Христина Дичаковська. 

• Робота на Суспільному: що тут найважче, а що надихає і мотивує працювати?

Олена: Надихає свобода вибору: у темах, спікерах, а віднедавна — і у відстанях, оскільки в умовах карантину спілкуємося з гостями ефірів через онлайн-зв’язок. Немає цензури і заборонених тем. Зізнаюся, інколи потенційні герої програм намагаються тиснути на журналістів «Теми дня» або наше керівництво. Але це не впливає на якість ефірів Суспільного.

Наразі, найважче — змусити прийти до студії спікерів-учасників конфлікту та чиновників. Особливо, коли від них очікують відповідей на проблемні запитання і коли все залежить від їхніх рішень. Крім цього, неабияк важко, коли техніка підводить під час прямого ефіру. Коли спілкуєшся з гостем через Skype і в нього раптом зникає інтернет. Втім, і в нашій студії обладнання застаріле. Технічні можливості завжди були слабким місцем Суспільного. 

Інна:  На Суспільне я прийшла наприкінці 2017. За кілька тижнів ми випустили в ефір першу програму «Теми дня». За 2,5 роки прямих ефірів говорити доводилось про все — політику, економіку, війну, соціум, природні катаклізми, культуру, благодійність…В «Темі дня» кожен глядач може знайти те, що близьке йому. І я переконана, що так і повинно бути, адже аудиторія, її реакція та зворотний зв`язок демонструють значущість нашої роботи. Саме це мотивує. Пошук цікавої теми та отримання згоди гостей взяти участь в ефірі — це два, як на мене, найважчі етапи для ведучих «Теми дня» перед кожним прямим ефіром.

Христина: Журналісти — це не виконавчий орган влади чи суддя. Ми висвітлюємо резонансні події об’єктивно і відсторонено, запитуємо відповідальних і шукаємо правду. Складно пояснити по-простому, чому депутат, який вкрав гроші у громади, не хоче це коментувати публічно або ж — чому від участі в ефірі відмовляється керівник Нацполіції, головний санітарний лікар чи очільник області. А люди — наші телеглядачі — чекають цих відповідей! Проте, такий страх чиновників високого рангу перед незручними запитаннями у наших ефірах і мотивує до роботи. Якщо бояться — значить є чого, і ми на правильному шляху.

• Розкажіть про ефір «Теми дня», який вас найбільше вразив. 

Олена: Особливо запам`ятався ефір про свиноферму в Галицькому районі. Місцеві мешканці виступили проти її будівництва: через перспективу зіпсувати екологію, а також через сумнівну репутацію підприємців, які розпочали проєкт з обману. Влада, традиційно, не поспішала до нас на програму: посадовці знаходили відмовки. За кілька годин до початку ефіру в редакцію Суспільного прийшли місцеві жителі. Вони хотіли порадитися зі мною як авторкою і ведучою, кому з них ліпше озвучити проблему в нашій програмі. Люди принесли зі собою документи та хотіли конструктивного діалогу із представниками влади. Коли ж почули, що згоди від облдержадміністрації на участь в «Темі дня» немає, то сказали: не підуть нікуди, поки не почують імена конкретних спікерів. І тоді ми почали телефонувати до посадовців вже разом. Коли на іншому кінці лінії зрозуміли, що люди не вступляться, — за лічені хвилини відправили до нас двох чиновників. Ефір відбувся.

Пригадую також, як міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків вперше потрапив на «Тему дня». Попередньо, запросила його говорити про будівництво нового моста та незгоду громадськості з цим проєктом. Від міськради тоді так ніхто і не прийшов. Зате у мережі «Фейсбук» мер розкритикував нашу компанію: мовляв, провели програму однобоко та заангажовано. Тут же, у соцмережі, я запросила його на продовження дискусії до студії Суспільного. Вже вдруге. Відверто, я особливо ні на що й не претендувала. Проте міський голова ще трохи понервував у мережевих дописах і до студії таки прийшов.

Христина: Працюю у редакції «Тема дня» тільки 2 роки і досі вчуся робити все правильно: знаходити баланс між сторонами та координувати події в студії. З тих ефірів, що запам’яталися, були випуск про кінотеатр «Відродження» в Калуші, який відроджують уже 10 років. Там було аж 4 сторони конфлікту. Тоді я вперше відчула себе модератором, бо треба було спрямувати в конструктивне русло розмову одразу із чотирма людьми, агресивно налаштованих один до одного, які починали сваритися прямісінько в студії. Другим випробуванням для мене був ефір про закриття кількох медичних закладів на Коломийщині в межах медичної реформи. Спікера на програму я запрошувала більше двох місяців. Ще одним ефіром, що запам’ятався, стала програма про незаконне звільнення працівників із резиденції «Синьогора». Тоді працівниця, яку позбавили працевлаштування, приїхала на ефір, зайшла у студію, але... передумала брати участь у програмі за чотири хвилини до її початку! Довелося дещо змінювати сценарій токшоу.

Інна: Хоч я й була парламентським кореспондентом, займалась телевізійними розслідуваннями, працювала у спортивній журналістиці, створювала матеріали для сайту та друкованого видання, але живий діалог у прямому ефірі — це неоціненний мій досвід. Насправді, важко виділити одну найяскравішу «Тему дня». Часто робимо серію програм про конкретну проблематику. Це претендує вже на журналістське розслідування та часто стає поштовхом до вирішенням певної проблеми області. Після озвучення проблеми, ми стежимо за розвитком подій довкола неї. Резонансу нашим проєктам додають й інші медіа, які підхоплюють ефірну новину. 

• Розкажіть про ефір, який допоміг прикарпатцям побороти несправедливість, з якою вони звернулися до журналістів Суспільного? Іншими словами — ефір, що допоміг людям. 

Христина: Я дуже прикипіла до теми вирубки лісу на Прикарпатті. Хтозна-скільки вже ефірів на цю тему вдалося провести. Один з них — ефір про пожежу у будинку косівського активіста Євгена Тавенка. Чоловіку підпалили житло в той момент, коли він показував нашій знімальній групі місця незаконних рубок на Косівщині. Разом із оператором ми стали свідками у цій справі і досі відстежуємо дії поліції. Важливо, що після нашого ефіру, «раптом» знайшлися усі заяви від активіста у поліції, а люди, які передивилися наші матеріали, допомогли сім’ї відновити будинок. За словами Євгена Тавенка, вдалося зібрати 25 тисяч грн. Вразило, що гроші надсилали навіть з-за кордону, — ця історія вийшла за межі України. Мотивацією для нашої команди було й те, що про Суспільне згадали у доповіді Української Гельсінської спілки з прав людини «Становище правозахисників та громадських активістів в Україні у 2019 році». Ще однією перемогою було припинення рубок у селі Тисменичани. Після нашого сюжету та ефіру, така структура як «райагроліс» таки дала спокій тисменичанському лісу.

Інна: Журналісти Суспільного допомогли громадам висвітлити інформацію про стихійні сміттєзвалища та притягнення до відповідальності несумлінних чиновників. Або ж привертали увагу меценатів до проблеми сімей, кризу яких мали б взяти на себе органи місцевої чи державної влади. Були випадки, коли люди дякували за ефір за два-три місяці після його виходу, бо завдяки почутій інформації зуміли знайти вихід зі складних життєвих ситуацій.

Олена: Коли після нашої програми проблеми вирішуються, то це теж неабияк мотивує. Це стосується як окремих людей, так і цілих громад чи колективів. Розповім декілька таких історії.

Іванофранківка Віра Бойчук роками боролася з квартирними шахраями, які хотіли забрати у неї чесно придбану квартиру в новобудові. З десяток судів, шантаж телефоном, на вулиці, — жінці довелось пережити чимало. Після наших зйомок у суді та прямого ефіру в студії Віру та її родину залишили у спокої. 

Ще історія. Колектори незаконно вимагали гроші у прикарпатки Наталії Чаплинської, яка ніколи не брала кредитів. І після ефіру «Теми дня» перестали їй надокучати, а до цього доводили жінку до  відчаю місяцями.

Здебільшого, для вирішення проблем наших глядачів потрібна не одна програма. Пів року життя, чотири програми та з десяток сюжетів коштувала боротьба жителів вулиць Хіміків—Тролейбусної за порятунок від забудови останнього скверу в їхньому районі. І люди, врешті, перемогли. 

А це вже «коронавірусна» історія, коли десятки медичних закладів змушені були боротися за свій статус, забезпечення та гідну оплату праці в умовах пандемії. Так, завдяки висвітленню на Суспільному, вдалося врятувати місцевий пульмонологічний центр.

• Як готуєтеся до ефірів? На чому треба зосередитися, щоб не пропустити важливого? 

Олена: Під час підготовки важливо почути всі сторони, якщо це конфлікт. Також треба вивчити історію проблеми. Досвід підказує, що той, хто найгучніше кричить, не завжди каже правду. У роботі варто відкинути власну позицію щодо цього, відсунути власні симпатії чи антипатії щодо персоналій. Під час підготовки до ефірів намагаюся зібрати якомога більше інформації, зокрема й від інсайдерів — людей, які не бажають говорити офіційно, але завдяки їхнім даним можна розвивати тему та шукати спікерів. Корисною є робота з відкритими джерелами. Намагаюсь використовувати правило: багато простих озвучених запитань ведуть до ясного бачення.

Бувають дні, коли підготовка до ефіру схожа на проживання одного життя: народження ідеї, її розвиток, написання сценарію, монтаж відео, розробка графіки, а потім — розчарування, все «злетіло», пошуки нової теми, знову неясність зі спікерами, голова йде обертом, адреналін зашкалює, вилітаєш на свіже повітря, щоб трохи заспокоїтися… І знову: переговори, чиїсь історії, чийсь відчай, байдужість, надія, і твоє намагання відокремити емоції від фактів.

Інна:  Кожен ефір — це мініжиття, яке проживаєш із героями сюжетів та гостями у студії. Тому кожна «Тема дня» вимагає ретельного вивчення проблеми, моніторингу інформації, визначення фокусу та підбору збалансованої позиції спікерів. Завжди намагаюся навіть найскладнішу тему подавати так, щоб вона стала доступною для різнопланової глядацької авдиторії. Втім, потрібно обов’язково зберігати головний меседж проблематики та інформації, ну і звісно бути об’єктивною. Це і є формулою якісного ефіру — актуальність, гострота, збалансованість, доступність. 

Христина: Перед кожним ефіром ми проводимо маленьке розслідування. Звісно, у нас є базові знання про тематику, проте їх недостатньо, щоб провести ефір якісно. Коли працюєш у прямому ефірі, то треба бути впевненим у тому, що озвучуєш, на 100%. Перед тобою немає телевізійного суфлера із готовим текстом. Часто питання зі сценарію закінчуються, бо спікер швидко та сухо говорить. До кінця програми ще далеко, тож інколи доводиться імпровізувати у руслі розмови та у фокусі теми. Ну і звісно, не забуваймо, що під час прямих ефірів може трапитися будь-яка заминка. Особливо гостро ми це відчули під час карантину, коли довелося працювати зі спікерами через Skype. 

• Де берете теми для програм та сюжетів? Як шукати справді цікаві людські історії?

Олена: На початку роботи теми шукала у соцмережах. Згодом люди почали нам писати і телефонувати самі. Інколи глядачі приходять до студії. Ми співпрацюємо з ньюзрумом. Хороший відгук аудиторії отримує тривале повернення до теми, послідовне висвітлення подій та черги інфоприводів, залучення все нових і нових героїв, нагадування (так званий «бекграунд»), що дозволяє розширити коло зацікавлених. Це демонструє нашу повагу до глядачів, які могли раніше не бути в темі.

Христина: Тут дуже важлива злагоджена робота між трьома відділами: новинна служба, суспільно-політична редакція та digital-платформа. Нам вдалося виробити єдину стратегію взаємодії. Щодня я йду до нашого інформаційного відділу та запитую: «Що сьогодні важливо? Про що говорять? Що турбує людей саме зараз?» Тому — так, теми та історії черпаю в людей, які з ними працюють щодня «в полі». Ми як-не-як одна команда. 

Інна: Журналіст, на якій платформі б він не працював, повинен вміти відчувати суспільні настрої і розуміти: що, для кого і з якою метою висвітлювати. Клондайком для тем, звісно, є соцмережі. Там, у віртуальному просторі, вирує справжнє життя з усіма проблемами. Головне — вчасно включати професійні фільтри аби вміло та якісно відкидати все зайве (усміхається — Авт). Для «Теми дня» важлива актуальність і «свіжість» тем. Інфопривід переносимо у сюжет, а далі — новину з сюжету розгортаємо в прямому ефірі, створюючи вже ексклюзивні новини, про які наступного дня говорить вся область. Проте журналістська робота не закінчується у телевізійні студії. Вона триває завжди і всюди.