«Неякісною інформацією — як і їжею — можна отруїтися» — лінійна продюсерка UA: КАРПАТИ Наталія Димніч

«Неякісною інформацією — як і їжею — можна отруїтися» — лінійна продюсерка UA: КАРПАТИ Наталія Димніч

9 жов. 2019

Лінійна продюсерка телеканалу UA: КАРПАТИ Наталія Димніч розповіла про мотивацію в професії, найекстремальніший досвід у журналістиці та поділилася, що надихає її працювати в команді Суспільного.

 

Чому обрали журналістику?

— Фактично, я втілила мрію своєї мами: вона колись теж марила журналістикою, але не склалося. Мама стала біохіміком.

Скільки років працюєте в цій сфері?

— У цій професії я давно. Якщо врахувати дописи в районну газету ще в шкільному віці, то з 1986-го. А за трудовою книжкою — із 1994-го. До речі, свій шлях у журналістиці я розпочинала на львівському телебаченні, тоді — ще державній ОДТРК. Моєю наставницею була Ганна Стоцька (журналістка, донька дослідника Омеляна Стоцького — прим. ред.). Вона стала для мене орієнтиром не лише в професії, а й в особистому розвитку.

Що для вас означає робота на Суспільному?

— Це шанс втілити теоретичні знання про якісну журналістику на практиці. А також — можливість призвичаїти українців до високої інформаційної «кухні». Це, як виявилося, не так уже й легко. Я порівнюю процес звикання суспільства споживати якісну інформацію з привчанням дитини до якісної їжі — не фастфудівської, яка набагато смачніша, але шкідлива для організму. Неякісною інформацією — як і їжею — можна отруїтися.

Що мотивує вас?

— Журналістика — одна з найцікавіших професій. Тут багато пригод і спілкування. Немає рутини. Водночас це грамотність (не лише письмова), чіткість мислення, велика відповідальність перед суспільством. І найголовніше — людинолюбство. Якщо ви все це маєте, то журналістика — ваша професія.

Який ваш найекстремальніший професійний досвід? 

— 2013-й рік. Поїздка в гори, де поставили табір для дітей. Уявіть: ви з оператором сидите в кабіні величезного «спецавто», яке їде стрімким, майже вертикальним, схилом. Гроза. Попереду — річка з багнюкою і камінням. І в таких умовах «подорожуємо» хвилин сорок. Після цієї зйомки я зрозуміла людей, які, переживши катастрофи, цілують землю. Приїхали, відзняли й маємо повертатися. Знову ті самі відчуття: їхали майже за вертикаллю, але вже вниз. Ось це й було моїм найекстремальнішим досвідом.

 

А який досвід найприємніший?

— Приємного досвіду набагато більше. І таким його роблять люди, із якими працюємо, про яких розповідаємо. Найсвіжіше -– до Дня вчителя ми зробили ілюстроване поліінтерв’ю про вчительку, яка сорок два роки працює в школі. Розповісти про неї прийшли її нинішні учні й випускники. Знаєте, що нас найбільше вразило? Щирість історій! Учителька ж могла заздалегідь обрати спікерів, «скерувати їхні думки» та підготувати до інтерв’ю, але не зробила цього! Це було дуже помітно й так приємно! Ми отримали якісний телематеріал — зі щирістю, коли думка народжується в кадрі, а глядач може спостерігати за цим процесом.

 

Що найцікавіше в роботі лінійної продюсерки телеканалу UA: КАРПАТИ?

— Обов’язки продюсерки — не надто цікаві у звичному розумінні, бо здебільшого це координування роботи колег. Найцікавіше — це реалізація нових проєктів, обговорення деталей зйомок. 

Над якими проєктами працюєте нині? 

— До Дня Незалежності ми з колегами Дмитром Самарським, Романом Туреликом та Ігорем Попиком створили рубрику «Проти течії». Про людей, які «випадають» зі стереотипних уявлень не лише суспільства загалом, а й свого середовища. Першою героїнею стала Христина Стефінів — дівчина, яка має першу групу інвалідності, діагноз ДЦП. Проте півтора року тому вона самостійно стала на ноги, а зараз планує навчитися танцювати. Це величезний приклад та мотивація для інших! Ми отримали чимало позитивних відгуків від наших глядачів. Власне, мати можливість розповідати про таких людей — це щастя! У такі миті відчуваєш професійну реалізованість і потрібність, а також безперечну важливість місії Суспільного.

 

Чого побажаєте майбутнім журналістам, тим, хто вчиться чи мріє працювати в цій професії? 

— Ловіть момент! Випадкових людей у цій професії не буває. А якщо вони й потрапляють, то швидко втомлюються і йдуть в інший фах. Ті, хто в журналістиці назавжди, мають усе для успіху.

На фото  команда UA: КАРПАТИ на День вишиванки-2019