Вийдемо з цього випробування із дуже цінним досвідом, — шефредактор новин на Суспільному Карпати про роботу на карантині

Від березня українці живуть в умовах карантину. Івано-Франківщина залишається в переліку областей, де коронавірус поширився найбільше: станом на 6 травня на Прикарпатті зафіксовано 1037 випадків COVID-19. Команда Суспільного Карпати продовжує працювати під час карантинних обмежень. В центрі усіх подій області — новинарі. Як змінилися будні ньюзруму та підходи до виробництва? Про це ми запитали у шефредактора новин Івано-Франківської філії Суспільного Юрія Надольського.

— Як змінилася робота журналістів мовника, коли розпочався карантин? 

— Ми були змушені дещо скоротити кількість інформаційних випусків, аби їхня якість і надалі залишалася високою. Зараз з новинами виходимо на телеканалі о 13:30, 17:00, 19:00 та 20:30, а на радіо о 12:10, 17:10 та 20:10.  Над цими випусками працює щодня 5 осіб на місці та ще троє — дистанційно. Тимчасово не виходимо в ефір з ранковими телевипусками о 07:30, 08:00 та 08:30 і радійними новинами о 07:30. Оперативна інформація — на цифрових платформах Суспільного Карпати.

— Робочий день журналістів-новинарів Суспільного Карпати. Який він зараз? 

— Плануємо зйомки із вечора на наступний день. Із частиною кореспондентів обговорюємо їхні завдання в ньюзрумі, інші — отримують план роботи через месенджер. Переписуємось. Зідзвонюємось. Вранці разом з кореспондентами допомагаю «запустити» всі зйомки, домовитись, зібрати інформацію, контакти. Далі — виїзди, записи. Знімальні групи працюють у захисних костюмах. Усі мають маски, рукавиці та антисептики. Все, як завжди. Тільки рідше залучаємо операторів: більше коментарів беремо скайпом, вайбером, телефоном.  Опісля — перевірка матеріалів, начитка, адаптація на радіо та передача матеріалу digital-відділу для публікації. 

— Що стало викликом для команди під час роботи в умовах карантину? 

— Ну, перший і головний виклик — це страх перед невідомим вірусом. Всі ми люди, і незалежно від професії, переживаємо за життя і здоров’я своє й близьких. Завдяки колегам, які розуміють, що основна місія кореспондента — це чесно інформувати громадян у такі кризові часи, ми продовжуємо працювати. Звісно, напочатку були складнощі, ми багато дискутували, думали над механізмом як налагодити ефективну роботу. Всі члени команди розуміють: якщо захворіє хоча б хтось із нас, то під загрозою опиняться усі інші, а також можливість виходити в ефір. Проте, ми, як Суспільний мовник, зобов’язані розповідати й показувати нашим глядачам, слухачам і читачам, що коїться в місті й області, коли вони сидять вдома. І я пишаюся, що працюю із такою командою професіоналів.

— Ви згадали, що частина працівників працює з дому...

— Так, специфіка роботи така, що необхідна фізична присутність працівників. Проте, ми пішли назустріч тим, хто найменш захищений і хто доїжджає здалеку. У ньюзрумі таких троє: кореспондентка, яка живе за більш як 40 кілометрів від філії, одинока матір, яка серед внутрішньо переміщених осіб, і не мала на кого залишити сина, та ще один кореспондент, що працює на півставки, має вдома двох маленьких діток і також повинен доїжджати. Звісно, що в таких випадках, найбільш раціональне рішення — перевести їх на дистанційну роботу, що ми і зробили. 

— Розкажіть про співпрацю новинарів та новоствореного digital-відділу філії. Як все відбувається?

— Digital-відділ зараз виконує роботу, здебільшого, дистанційно. В умовах карантину співпрацювати, звісно, нелегко, оскільки для комунікації залишаються тільки месенджери: маємо спільний новинний чат та групу в Facebook. Через соцмережі проводимо спільні планування: колеги бачать, над якими темами працюють кореспонденти новин, готують інформацію для сайту suspilne.media, сторінок Суспільного Карпати у соцмережах. Новинарі ж часто розвивають теми, які стають сюжетами для digital-платформ. 

— Які ваші «карантинні» матеріали стали найбільш популярними в мережі та отримали поширення в інших ЗМІ? 

— Більше 1,3 тисячі поширень та більше 70 тисяч переглядів отримало відео із сюжету кореспондентки новин Тетяни Куліковської, яке адаптували на фейсбук колеги з діджиталу. Це історія про те, як франківець традиційно прибирає перед Великоднем береги річки Бистриця в Івано-Франківську: самотужки збирає до двох десятків мішків сміття. 

«Франківський волонтер власноруч виготовляє захисні щитки та кисневі розгалужувачі для лікарень». Ця історія також у форматі адаптованого працівниками digital-відділу відео набрала майже 13 тисяч переглядів у Facebook, ще понад півтисячі — на Youtube. 

А сюжет про обласний фтизіопульмонологічний центр, який міг втратити можливість обслуговувати пацієнтів з пневмоніями та бронхітами через непідписаний договір із Національною службою здоров’я України, набрав найбільшу кількість переглядів серед новин під час карантину на нашому Youtube-каналі. Радію, адже це були перегляди саме новинного сюжету, без адаптації для цифрових платформ. Матеріал подивилися 16 тисяч разів.

— Яка зйомка виявилися найпроблемнішою в умовах карантину?

— Практично всі зйомки проблемні — герої важкодоступні. Особливо, в умовах карантину такими стали медики. Вони, як правило, не коментують те, що відбувається, оскільки не мають часу. Тому реальність часто сприймається крізь офіційні формулювання їхніх керівників. Водночас, інформація від чиновників часто є односторонньою: на брифінгу вони говорять лише те, що вважають за потрібне, а можливість поставити запитання практично відсутня. Так було на початку карантину. Зараз ситуація дещо змінилася: є бодай змога написати голові облдержадміністрації запитання в групі, що створена у Facebook, а він на брифінгу відповість або запропонує зробити це профільному керівнику. Звісно, така комунікація не гарантує чіткої відповіді на питання, яке цікавить нашу аудиторію. 

А ще був один випадок на початку квітня, коли стало страшно всім. Повертаються зі зйомки кореспондентка та оператор і кажуть, що герой сюжету — волонтер, з яким записували коментар — одразу попросив тримати дистанцію. Розповів, що був у приміщеннях лікарень, де лежать хворі на COVID-19, та контактував із лікарями, які надають пацієнтам допомогу. І хоча знімальна група була в масках та рукавичках, морально-психологічно щось тоді тьохнуло. На щастя, все обійшлося. Всі, включно з волонтером, залишилися здорові і продовжують роботу.

— Загалом, як обираєте новини для телеканалу та радіо? 

— За критерієм суспільної важливості: розповідаємо про те, що цікавить значну кількість людей. Зараз це — нововведення, які пропонує влада, щоб зменшити вплив обмеження: дотримуються чи порушують? Чи не зазіхає влада на права громадян? Наприклад, невиплата зарплат медпрацівникам чи недоліки другого етапу медичної реформи, через яку є обмеження для фінансування певних медичних установ, напрямів… Але ж за цими складними бюрократичними формулюваннями — люди зі своїми долями та вміннями, які зараз особливо важливі для суспільства. 

А загалом —  життя в умовах карантину є. Кожна галузь, кожна людина обирає для себе простір дозволеного, в якому живе увесь час, відведений для карантину. 

— Розкажіть докладніше про те, звідки журналісти ньюзруму Суспільного Карпати беруть теми для сюжетів.

— Зараз вся інформація — у соцмережах. Брифінги, прямі ефіри представників місцевої, обласної чи всеукраїнської влади. Крім цього, тут і люди, які хочуть висловитися про нагальні проблеми. Наступне джерело — власний досвід. Недарма кажуть, що новинна журналістика — це робота у режимі 24/7. Колеги, які йдуть на роботу, а дорогою помічають цікаву та важливу тему, — про це теж можемо розповісти. До прикладу, такі сюжети «з життя» — дистанційне навчання дітей чи як наші рідні отримують пенсії в умовах карантину. Тобто, те, з чим щодня зіштовхуються багато франківців, зокрема, і наші журналісти.

Ідеї сюжетів також пропонують колеги з передачі «Теми дня». У наших планах — спільна інформаційна година, саме тому хочу відзначити, що співпраця із цим підрозділом філії впродовж останніх місяців стала тіснішою. Більше координуємось.

Приємно, що у нас є зворотній зв’язок від нашої аудиторії. Глядачі, слухачі та читачі нам пишуть в соцмережах, телефонують і розповідають про свої проблеми і досягнення. Так, наприклад, ми дізнались, що під прикриттям карантину в Галицькому районі хтось викинув тонни відходів із птахофабрики. Уявляєте, якими будуть екологічні наслідки? Це важлива ексклюзивна інформація, яку ми отримали та розвинули в сюжет завдяки дзвінку від нашого глядача. Дуже мотивує, коли відчуваєш довіру тих, для кого працюєш. 

— У просторах інтернету, справді, багато інформації, але не завжди правдивої. Як ви її перевіряєте? 

— За стандартами Суспільного, ми не можемо дозволити собі опублікувати чи озвучити неперевірені, незбалансовані чи неточні дані. Найперший спосіб підтвердити або ж спростувати інформацію — «достукатись» до її першоджерела. Робимо це вайбером, скайпом, телефонуємо, записуємо відеоконференції. Зазначу, що зараз часто виникає проблема із тим, аби отримати повну інформацію: усе суспільство має обмежений доступ до того, що відбувається. Вся інформація — у чиновників. Дуже важко іноді її перевірити, якщо вона суперечлива. Наприклад, був випадок, коли людина померла, але про те, що від коронавірусної хвороби, стає відомо лише посмертно. Природно виникає запитання: як лікували пацієнта, якщо точний діагноз став відомий вже після смерті і чому так сталося? Траплялося, спікери на брифінгу переплутали цифри, коли йшлося про кількість захворілих і померлих. Потім уточнили, звісно. Проте ця інформаційна вертикаль від чиновників дещо сковує нас, як журналістів. Але в час кризи без неї, мабуть, ніяк.

— Що зробите всією командою Суспільного Карпати, коли карантин закінчиться? 

— Обніматись не будемо (усміхається — Авт). Будемо спілкуватися більше, більше разом проводити час, але, звісно, тільки тоді, коли це буде безпечно. Карантин — це неймовірне випробування і для кореспондентів, і для їхніх керівників, і для команди загалом. Вірю, що вийдемо з цього випробування з гідністю та дуже цінним досвідом про те, як висвітлювати та розповідати про пандемію.